НАСМІ́ШКУВАТО. Присл. до насмі́шкуватий. Економ з підозрінням, насмішкувато дивиться по черзі то на панну, то на Петруню (Вас., III, 1960, 348); — Вітаю, вітаю вас, товаришу Залужний! — ще здалеку заговорив він якось насмішкувато (Збан., Малин, дзвін, 1958, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 193.

Насмішкувато нар. Насмѣшливо. Левиц. МБ. 78.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 521.