НАСМІХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко. Те саме, що насміха́тися. Козаки з отамана Матяша насміхали (Укр.. думи.., 1955, 14); *Образно. Летить [Вітер], гуде, свище. Снігом хати обкидає, 3 людей насміхає (Тич., І, 1957, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 193.

Насміхати, ха́ю, єш, гл. Насмѣхаться. Стали з їх сусіди насміхати. Мет. 348.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 521.