НАСМИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до насми́кати. У Троцького ж ніколи ніякої "фізіономії" не було і нема, а є тільки перельоти, перебігання від лібералів до марксистів і назад, уривки словечок і дзвінких фраз, насмиканих звідси й звідти (Ленін, 25, 1972, 3); // у знач. прикм. Коли Черниш підійшов до Ясногорської, вона саме перевзувалася, сидячи на купці насмиканої соломи (Гончар, III, 1959, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 193.