НА́СЛІПО, присл., діал. Наосліп. Кров заливала Матвійові очі, і він насліпо шукав Антонаса (Ірчан, II, 1958, 301); — Моя довго здержувана жадоба.. прорва лася, мов ревуча хвиля прориває греблю… Я кинувся насліпо в вир (Фр., І, 1955, 347).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 192.