НАСЛІ́ДУВАННЯ, я, с. Дія за знач. наслі́дувати 1. У дитини є цікава властивість — наслідування, і саме це часто керує власною поведінкою дитини (Донч., VI, 1957, 592); Несподівано ловив себе Аркадій на наслідуванні полковника (Коп., Тв., 1955, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 192.

Наслідування, ня, с. Подражаніе. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 520.