НАСЛИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до насли́нити. Майстер навіть лягав і аж припадав вухом до землі.. високо вгору підносив наслинений палець: куди йде рух повітря (Ю. Янов., Мир, 1956, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 191.