НАСКІНЧУ́, присл., діал.: Бу́ти наскінчу́ — закінчуватися, підходити до кінця. Лютий був наскінчу (Свидн., Люборацькі, 1955, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 190.

Наскінчу нар. Въ концѣ, наконецъ. Наскінчу схопила себе обіруч за лиця. Св. Л. 93. Бути наскінчу. Приходить къ концу. А на дворі тим часом січень… був наскінчу. Св. Л. 94.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 520.