НАСКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм. Те саме, що надоку́чити. Скільки не пиши, всього не опишеш, а вже час скінчити, бо й самій наскучив такий довгий лист (Л. Укр., V, 1951, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 191.