НА́СКРІЗЬ, присл.
1. Через всю внутрішню частину чого-небудь. Вона змарніла за цей час. Бліде обличчя ще побілішало, здавалося, аж світилося наскрізь під чорним волоссям (Гр., II, 1963, 262); Куля пройшла наскрізь, понад верхівками легенів (Ржицький, Чорне озеро, 1961, 17); // 3 кінця в кінець, через усю відстань чого-небудь. Гаряче проміння [сонця] вдарило в бік гори, розсипало золото по зеленому косогорі, пронизало сад наскрізь золотими нитками (Н.-Лев., III, 1956, 20); 3 широкого забрукованого тракту, що наскрізь проходить через село Моринці, ми завернули у вузеньку вуличку (Вол., Сади.., 1950, 13).
2. перен. У великій мірі; дуже сильно. Огненне слово його [Шевченка] наскрізь проймало серце не тільки тих, кому близьке було народне горе, а й тих, кому й байдуже було до того (Мирний, V, 1955, 312); Кожен був увесь наскрізь пройнятий тривогою (Головко, II, 1957, 346); Страх наскрізь проймає її: здогадується, на що натякає чоловік (Стельмах, І, 1962, 136).
3. перен., розм. Повністю, цілком. Наскрізь гуманний, чоловічний — Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто "в поті чола" добуває хліб не тільки собі, але й другим, тим, що самі не роблять (Коцюб., III, 1956, 37); Наскрізь оригінальний майстер, новатор у повному розумінні цього слова, Коцюбинський виріс на грунті кращих традицій XIX віку (Рад. літ-во, 4, 1964, 89).
◊ Ба́чити на́скрізь див. ба́чити.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 191.