НА́СКОКОМ, присл., розм.

1. На повному ходу, не зупиняючи руху, з розгону. Назустріч ішов другий дівочий гурт. Половина бурсаків, мов по команді, наскоком побігла до другого гурту… (Вас., І, 1959, 235).

2. перен. Раптово, не продумавши як слід; похапцем. Треба, щоб питання художнього виховання дітей.. обмірковувались частіше, ..щоб наступні олімпіади готувати не наскоком, а заздалегідь (Довж., III, 1960, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 190.