НАСИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСИТИ́ТИ, ичу́, ити́ш, док., перех.

1. Наповняти, годувати вволю, досита; задовольняти їжею. Герман обідав швидко, аби наситити живіт (Фр., VIII, 1952, 381); // перен. Угамовувати, задовольняти якесь почуття, бажання і т. ін. Мене палило пекельним вогнем, мені здавалось, що я не наситив би своєї помсти, коли 6 висмоктав з самого серця кров моєї суженої і її чоловіка!.. (Стор., І, 1957, 349); — Ворогам життя своє не хочеться класти, їм тільки — злобу наситити хлопською кров’ю (Ю. Янов., 1, 1954, 29); Виснажені голодним пайком на Західному фронті, вони [німецькі солдати] прийшли сюди, ніяк не можучи наситити жадобу свого зіпсованого шлунка (Кол., На фронті.., 1959, 37).

2. Просочувати, наповнювати що-небудь рідиною, парою, газом і т. ін. Теплий відпар свіжої ріллі насичував повітря (Кач., Вибр., 1953, 210); Він ще сильніш відчув ці дні. Як зводиться й росте стеблина. Як дзвонить вітер вдалині. Як грунт насичує росина (Шпак, Вибр., 1952, 133).

3. перен. Сповнювати, збагачувати чим-небудь (подіями, ідеями і т. ін.). Мрія про майбутнє насичувала їх [мандрівних артистів] силою (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 75); Він [драматург] насичує твір подіями, створює гострі ситуації (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 152); Лисенко.. наситив українську професіональну музику досі невідомими їй образами героїки, гніву, одвертого заклику до боротьби (Мист., 2, 1962, 12).

4. перен. Постачати у великій кількості що-небудь, забезпечувати чим-небудь. Для повнішого обслуговування трудящих важливо наситити торговельні підприємства широким асортиментом високоякісних товарів (Рад. Укр., 19.УІ 1957, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 186.