НАСИ́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. Який здійснюється шляхом насильства, заснований на насильстві. Викриваючи царизм, Коцюбинський, як гуманіст-революціонер, стверджує право на насильницьке знищення ворогів — катів народних, закликає до повалення самодержавства (Іст. укр. літ.. І, 1954, 621); В Росії на нас насунувся голод, загострений тим, що насильницький мир відняв у Росії найбільш хлібні, найбільш родючі губернії (Ленін, 27, 1951, 418).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 184.