НАСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАСЕЛИ́ТИ, селю́, се́лиш, док., перех.

1. Займати поселеннями, жителями якусь місцевість, приміщення і т. ін.; заселяти.

2. тільки недок. Жити на якійсь території. Двісті тисяч слов’ян, серед яких більше чверті українців, населяють Бразілію (Рад. Укр., 9.1 1954, 4); Слов’яни серед інших індоєвропейських народів з своєю мовою.. споконвіку населяли значну територію Середньої і Східної Європи (Нариси з діалектології.., 1955, 33); // перен. Наповнювати собою що-небудь. Найчастіше глисти населяють той чи інший відділ кишок, але можуть паразитувати в печінці, в жовчному міхурі і в інших органах (Хвор. дит. віку, 1955, 149).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 183.