НАСЕ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Житель якої-небудь місцевості, населеного пункту, приміщення; // перен. Всяка істота, що десь живе, існує. Жуки-чорниші та їх личинки.. — це типові насельники степових і напівпустинних ландшафтів (Колг. Укр., З, 1957, 39); Вони [стафілококи і стрептококи] є постійними насельниками шкіри людини (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 183.