НАСЕ́ЛЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. насели́ти, населя́ти.

2. Сукупність людей, які проживають на земній кулі, в якій-небудь країні, області і т. ін. У царській Росії переважна більшість населення була неписьменною (Нар. тв. та етн., З, 1957, 6); // Люди, які проживають в якомусь одному місці. Населення Запорізької Січі.. складалося головним чином з українських козаків (Рильський, III, 1956, 16); Добра половина чоловічого населення села [Жабове] була десь по той бік ворожого фронту (Коз., Гарячі руки, 1960, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 183.

насе́лення — сукупність людей, які мешкають на земній кулі, в якій-небудь країні, області і т. ін., а також люди, які взагалі мешка­ють в якомусь одному місці. Насе­лення Запорозької Січі… складалося головним чином з українських коза­ків (М. Рильський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 386.