НАСВИ́СТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. насви́стувати і звуки, утворювані цією дією. — Татку! — тривожно обернулась Натела до батька, зачувши знайоме його насвистування десь угорі (Гончар, І, 1954, 539).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 182.