НАСВА́ТУВАТИСЯ, уюся, уешся, недок., розм. Робити спробу посватати кого-небудь. Насватувавсь якийсь київський, та вона, кажуть, такою чимерицею попоштувала (почастувала], що чхатиме, доки не вмре (Свидн., Люборацькі, 1955, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 182.

Насва́туватися, туюся, єшся, гл. Присватываться. Насватується до мене Петро. Насватувався якийсь київський, та вона… (не схотіла). Св. Л. 133. Пан Кулінський почав на Масю насватуватись. Св. Л. 275.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 518.