НАРІКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. наріка́ти. Місяць, другий вже ведеться Нескінченна та облога. Серед війська почалися Нарікання та тривога (Л. Укр., І, 1951, 376); Тоді пішли нарікання. За що всім гинуть? Хіба не Хома підмовляв? ..Хома і Андрій (Коцюб., II, 1955, 96); У Груні виступили на очах сльози. Чим вона лише покривдила свекруху? Чому вона мусить терпіти ці несправедливі нарікання (Горд., II, 1959, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 172.