НАРІ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нарі́зати 1 — 7. Баба.. попід рукою ткнула йому тарілку з нарізаними тоненько шматочками пирога (Григ., Вибр., 1959, 441); У руських купців.. є золото й срібло.. — шматочки дорогоцінного металу, нарізані з прута (Скл., Святослав, 1959, 121); Протягом вегетаційного періоду проводили чотири поливи по борознах, нарізаних з обох боків ряду (Хлібороб Укр., 12, 1964, 22); Оксен сів біля дуба.., загорнувшись в кожушок, закрив нарізані вітром очі (Тют., Вир, 1964, 530); // у знач. прикм. На столі з’явилась ціла купа нарізаної паляниці та пирогів, пляшки та чарки (Н.-Лев., III, 1956, 71); Наприкінці дня нарізані дрова почали переносити з лісу на перегін (Бойч., Молодість, 1949, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 171.