НАРІ́З, у, ч.

1. Заглибина на чому-небудь, зроблена різальним інструментом. Для більш-менш тривалого збереження числових знаків користувалися [у XVIII — XIX ст. ] зарубками, нарізами, клеймами.., які в різних місцевостях України мали свою назву (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 58).

2. заст. Ділянка землі, виділена кому-небудь для тимчасового або постійного користування.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 171.