НАРУ́ЧЧЯ, я, с.

1. заст. Браслет. Маріора перед дзеркалом обсмикнула рівні широкі рукави тонкої.. сорочки, що за кожним рухом відкривала її.. руки з мідяними та скляними наруччями (Коцюб., І, 1955, 187).

2. діал. Оберемок. Побігла [Параска] до дривітні,.. швидко набрала наруччя дров і побігла до кухні (Фр., VII, 1951, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 179.