НА́РУЧНІ, ів, мн., рідко. Те саме, що нару́чники. Так рвонув [Устим], що бризнули наручні І тріснули закуті кайдани (Мал., Книга.., 1954, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 179.