НАРУБИ́, присл., діал. Навиворіт.* Образно. Отаке було і життя Жменякове — навиворіт: і сам жив наруби, й одяг свій так носив, не показуючи людям лицевого боку (Томч., Жменяки, 1964, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 178.