НАРУБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Багато, досхочу порубати; // Довго рубаючи, стомитися. Вже й Пилип-з-Конопель настрілявся та нарубався до знесилля, а кінця бойовищу не було й не було (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 388).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 178.

Наруба́тися, баюся, єшся, гл. Нарубиться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 517.