НАРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРОСТИ́ТИ, ощу́, ости́ш, док., перех.

1. Давати можливість рости, з’являтися чому-небудь. Семен черевце наростив собі справжнє буржуйське (Рибак, Час.., 1960, 129); Наростити вуса.

2. Приєднуючи, додаючи, добудовуючи до чого-небудь, збільшувати його в об’ємі, розмірі і т. ін. Щоб скоротити простої комбайнів до мінімуму, ми наростили кузови автомашин і застосували сітки для механізованого розвантаження силосної маси (Колг. Укр., 11, 1961, 19).

3. перев. недок. Підсилювати, збільшувати що-небудь. — А ми ще міцніше стискаєм кулак, А ми, що не день, то нарощуєм силу (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 291); Колгоспи і радгоспи області мають нині все для того, щоб далі невпинно підвищувати культуру землеробства, нарощувати виробництво продукції (Ком. Укр., 4, 1967, 54); Моряки промислового флоту, рибалки-колгоспники Далекого Сходу будуть всемірно нарощувати темпи вилову, переробки і транспортування риби (Рад. Укр., 21.УІ 1962, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 178.