НА́РОСТЕНЬ, сня, ч. Те саме, що на́ріст. В селі тихо-тихо, тільки іноді сколихнеться тінь молодого деревця та між гіллям, розсипаючись, зашерехтить наростень паморозі (Стельмах, І, 1962, 141); * У порівн. На худому сірому обличчі.. буряковий ніс здіймався, мов потворний наростень (Цюпа, Назустріч.., 1958, 333).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 178.

На́ростень, тня, м.

1) Наростъ. Звенигор. у. Вас. 157.

2) Мозоль. Наростня просто не можна зрізати, а треба перше роспарити, до він і вилізе. Подольск. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 517.