НАРО́ЗХРИСТ, присл. З розстебнутими гудзиками або розхристаними полами. Весь одяг на ньому завжди нарозхрист (Ваш, Надія, 1960, 144); Літ йому було за п’ятдесят.. Сорочка нарозхрист, чуб скуйовджений — видно, щойно прокинувся (Підс., Віч-на-віч, 1962, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 177.