НАРОЗМОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док. Багато, досхочу порозмовляти. [Кармелиха:] Пригортай других, а я вже за ці роки попригорталася грудьми до мостини, нарозмовлялась із голими стінами (Вас., III, 1960, 411).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 177.

Нарозмовля́тися, ля́юся, єшся, гл. Наговориться. З ким люблюся, то й не наговорюся, з ким кохаюсь, то й не нарозмовляюсь. Грин. III. 387.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 517.