НАРО́ЗДРІБ, присл. Окремо один від одного; вроздріб, нарізно. Він завше лаяв інородців, але нароздріб, а йому дуже хотілося лаяти їх оптом, як те робить Піхно (Сам., II, 1958, 356).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 177.