НАРИХТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРИХТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм.

1. Приготовляти що-небудь. Тимофій обережно виніс з горниці.. великого грамофона і коробку пластинок, одімкнув, став нарихтовувати (Дн. Чайка, Тв., 1960, 119); І збіглось військо; поки вшикувались. Нарихтували самопали і гармати, — Обвидніло. І почалася валка! (Кост., І, 1967, 207).

2. Націлювати, наводити на що-небудь. Велів гармати нарихтувати, на Вирвин город стріли пускати (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 171.