НА́РИС, у, ч.

1. Те, що написане, намічене, складене і т. ін. попередньо, в загальних рисах; проект. — Мій син уже нарис такого контракту зробив! (Фр., III, 1950, 399); // рідко. Контури чого-небудь. Химерні, довгасті тіні маревними нарисами лежать на білій сосновій підлозі, .. сповнюють кімнату якимсь таємничим присмерком (Стар., Облога.., 1961, 15).

2. Оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому автор зображує підмічені ним у житті дійсні факти, події, конкретних людей. Ми починали разом: він — свою льотну службу, а я — писати нариси (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 34); Валентина перебігла очима невеликий нарис про інтенсифікацію мартенівських процесів на одному з англійських металургійних заводів (Руд., Вітер.., 1958, 71).

3. мн. Назва спеціальної наукової праці, до складу якої входять дослідження з ряду взаємозв’язаних питань. Нариси з діалектології; Нариси з історії стародавнього світу.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 170.