НА́РВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нарва́ти. Довго ще вони щебетали, забавляючись нарваними квітками (Н.-Лев., І, 1956, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 169.