НАРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Те саме, що пора́дити. — Ви бідні зовсім, а я вам, коли хочете, нараю, як розбагатіти (Україна.., І, 1960, 175); Молодиці.. нараяли матері повезти Нимидору в монастир, до одного ченця (Н.-Лев., II, 1956, 243); [Мар’яна:] Слухай, Сербине, може, ти чарівник? Нарай мені таких чар, щоб можна було привертати людей! (Вас., III, 1960, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 168.