НАРА́ДУ ВАТИСЯ, уюся, уєшся, док., перев. із запереч. н е. Досхочу, вволю порадуватися. Гомоніли одрадяни про несподіване Федорове щастя, жалкували, що безталанній Хіврі не довелося й порадуватися тим несподіваним щастям (Мирний, IV, 1955, 229); // Радуючись, задовольнитися. Дождала стара невістки, не порадується: яка ж то до неї щира та покірна! (Вовчок, І, 1955, 54); Яринка не нарадується своїми дівчатами (Кучер, Прощай.., 1957, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 167.