НАРА́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАРА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., діал.
1. Радитися. Забули хлопці про дерев’яну дубову шаблю, стали тепер нараджуватися, що робити з тим сліпим патроном (Ков., Світ.., 1960, 160); Люди вислухали сеї промови і попросили пана зачекати хвилечку. Вони вийдуть на гумно, нарадяться і дадуть відповідь (Фр., III, 1950, 295).
2. Змовлятися. В одного багатого було два наймити. Роблять ото вони, як воли, а їсти — хліб сухий та вода.. От і нарадилися наймити: темної ночі провчити багатія (Україна.., І, 1960, 51); Всі [школярі] співали так, немов зарані нарадились когось передражнювати (Вас., І, 1959, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 167.