НАПІВТЕ́МНО, присудк. сл. Погано, недостатньо освітлено. В його вузенькій, голій кімнатці.. було вже напівтемно (Фр., II, 1950, 272); В спальні було напівтемно: не горіла лампа (Головко, II, 1957, 584).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 149.