НАПІВСИРОТА́, и, ч. і ж. Той, у кого немає батька або матері. Напівсирота, замкнутий і мовчазний, юнак, якому судилося замолоду зазнати того лиха скільки, пройнявся до Бачури синовньою [синівською] любов’ю (Чаб., Тече вода.., 1961, 178).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 149.