НАПІВПРИТО́МНИЙ, а, е. Майже без свідомості; напівнепритомний. Сонна, напівпритомна, Маланка розкладає в печі вогонь і приставляє окріп, щоб зготувати Андрієві вечерю (Коцюб., II, 1955, 27); Везли [Килигея] в командирській тачанці напівпритомного (Гончар, II, 1959, 85); // Який виражає такий стан. Мотря, вагаючись хвильку, пише з напівпритомними очима одне лаконічне речення (Вільде, Винен.., 1959, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 148.