НАПІВПА́Р, у, ч. Поле, виоране під озимі або ярові зразу ж після збирання попередньої культури. Перший обробіток напівпару починається при появі сходів бур’янів (Хлібороб Укр., 2, 1965, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 148.