НАПІВМО́РОК, у, ч. Дуже погане освітлення, крізь яке майже нічого не видно. В напівмороці за дверима вона помітила метушливу постать Голосарського (Руд., Остання шабля, 1959, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 147.