НАПІВМЕ́РТВИЙ, а, е.

1. Близький до смерті. Той чоловік був уже напівмертвий, і його можна було брати, але Джмелик вистрелив ще раз (Тют., Вир, 1964, 537); Палала хата, мачуха скривавлена лежала.. напівмертва (Іщук, Вербівчани, 1961, 277); // Який не виявляє майже ніяких ознак життя. У чорної матушки смертельно бліде обличчя й напівмертві уста (Коцюб., І, 1955, 328).

2. перен. Який ослаб, утратив силу, енергію від яких-небудь переживань, перевтоми і т. ін. Як і завжди, напівмертві від утоми, вимучені, заснули ми того вечора рано (Коз., Гарячі руки, 1960, 44); До того гра дійшла, що лисиця напівмертва впала й ноги простягла, (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 196).

3. перен. Дуже міцний, непробудний (про сон). Мій хорий спить важким, напівмертвим сном (Фр., IV, 1950, 359).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 147.