НАПІВЖИВИ́Й, а́, е́.

1. Близький до смерті, з ледь помітними ознаками життя. Експедиція не загинула. Напівживих людей відшукав у сипучих пісках літак (Донч., III, 1956, 205); За колючим дротом серед багнюки і нечистот лежать виснажені напівживі люди (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 149).

2. перен. Який утратив сили, дуже ослаб від яких-небудь переживань, випробувань і т. ін. Олена, яка чекала Ольгу напівжива, побачивши її "цілою", зайшлась нервовим риданням (Вільде, Сестри.., 1958, 477).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 146.