НАПІВДИКУ́Н, .а́, ч. Людина, що своїм розвитком і способом життя наближається до первісної людини, дикуна.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 145.