НАПІВГО́ЛОСНО, присл. Не голосно, не на повен голос; притишено. — Прощай, Трохимчику, моє дитяточко! — гукала напівголосно Горпина (Л. Янов., І, 1959, 50); Намагаючись не привертати на себе уваги, козаки розмовляли напівголосно (Панч, Гомон. Україна, 1954, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 145.