НАПІВГО́ЛОСА, присл. Те саме, що напівго́лосно. Починає [Леся] співати напівголоса улюблену пісню (Хижняк, Невгамовна, 1961, 187); Він.. повів Івгу до літака. Щось напівголоса сказав льотчику (Рибак, Зброя.., 1943, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 145.