Про УКРЛІТ.ORG

напівголий

НАПІВГО́ЛИЙ, а, е. Майже без одежі; не повністю прикритий одежею. Тільки-но ви до хати, як напівгола дітвора шарахнулась на піч, і з-за комина на вас визирають злякані бліді обличчя дітей (Кос., Новели, 1962, 23); На нарах, просто на брудних матрацах, лежали й сиділи солдати — хто в самій сорочці, хто в розхристаному мундирі, а хто й напівголий (Тулуб, В степу.., 1964, 103); * Образно. Небо тремтіло зірками, вже дихало по-зимньому. Від того дихання, здавалось, замерзала напівгола осика (Логв., Літа.., 1960, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 145.

вгору