НАПІВВІЙСЬКО́ВИЙ, а, е. Який не має всіх ознак військового. Постать зодягнена була в напіввійськовий мундир із офіцерськими еполетами та шпагою при боці (Фр., VI, 1951, 172); Тонкий, як смичок, він ходив у напіввійськовій формі (Чорн., Пісні.., 1958, 74); Швидко він повернувся, бадьоро козирнув і попросив напіввійськового відвідувача зайти позачергово (Дмит., Розлука, 1957, 292); // у знач. ім. напіввійсько́ві, вих, мн. Ті, що не є повністю військовими. На тротуарах впадало в очі — серед вирядженої публіки безліч офіцерні, просто військових, напіввійськових (Головко, II, 1957, 430).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 145.