НАПІВВІДЧИ́НЕНИЙ, а, е. Трохи, не зовсім, наполовину відчинений. Через напіввідчинені двері з другої кімнати ледь доносився тихий голос слабої матері (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 13); Перед ними мелькали незнайомі обличчя, що виглядали з напіввідчинених вікон (Підс., Віч-на-віч, 1962, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 145.