НАПІВВІДТУ́ЛЕНИЙ, а, е. Трохи, не зовсім, наполовину відтулений. Її світле хвилясте волосся лежало на широких міцних плечах, а невеликі повні губи були напіввідтулені (Ткач, Черг. завдання, 1951, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 145.