НА́ПХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напха́ти. Матраци тверді, напхані соломою (Н.-Лев., II, 1956, 394); Сплять покійним сном хатини. Напхані людьми… (Граб., І, 1959, 284); Під стіною канцелярії стояла шафа, туго напхана папками (Сміл., Сашко, 1954, 206); // напха́но, безос. присудк. сл. Хома, перш ніж кинути ..торбу, ради цікавості зазирнув-таки, що там у ній напхано (Гончар, III, 1959, 313).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 167.